Не шукаю, не боюся, просто все уже набридло,
Анонімний витік болю, приступ смерті – як наївно...
Все пусте і неможливе... трошки важко, як не дивно...
Віра в Бога непотрібна... усі враження пасивні...

Все життя на папері віднайду і забуду,
Щось на мить загориться... щось було і вже не буде.
Дивні межі думок, хоча меж і немає...
Дивний потяг... мій рок... вперше знову не знаю...

Лишись зі мною...
Живи зі мною...
Радій зі мною...
Я завжди з тобою!

Я забираю цей світ з собою...
Я забираю цей світ з собою...

Знову знак, знову знак,
Знов стіна, знову крок,
Знову крок, знов назад,
Знов стіна, знову знак...

Лишись... живи... дивись... радій...

Так, це безглуздо, я все знаю...
Тож краще заховай свій фальш на потім...
У тобі тепер пусто, все ж минає...
Та я не сподівалась, що так просто...

Ти підеш, коли потрібно бути поряд,
Ти прийдеш, коли зненавиджу сльозами...
Всі живуть, всі люблять, всі говорять...
А мені лишилось просто йти слідами.