Часом на світі часом буває,
Що сонце світить і хмар немає.
Колись на мене світило це сонце:
Твоє кохання було мені все!
А я не бачив, я не дивився,
Про себе думав, хмар не впізнав.
Я не слухав, бурі я не чув,
Темно стало, а я тебе лишив!..

Дощ вимивав всі спомини твої,
Вже не існують злі плена біди,
А холодний вітер тебе знайшов -
Ти замерзала, а я не допоміг.
Тепер тут темно і пусто стало,
І небо чорне... Сам я стою,
Тепер чекаю наступних вітрів,
Нехай вони прийдуть
І мене звідси занесуть!..