Зажурилася та й дуже бідна вдова Жниварські
Текст пісні
Зажурилася та й дуже бідна вдова,
Що не скошена зеленая діброва.
Знайшла косарів сто двайцять ще й чотири,
Щоб викосили всі гори, ще й долини.
Косарі косять, а вітрець повіває,
Шовкова трава на покіс полягає.
Шовкова трава на покіс полягає,
Багач на вдову частенько поглядає.
– Ой ти, богачу, не дивись на мене,
Немає волів і корів проти тебе.
– Я ж тебе, вдово, за воли не питаю,
Біле личенько, чорні брови кохаю.
– Не спитаєш ти, спитає твоя мати,
Буде волами все життя докоряти:
Ой встань, невістко, бодай же ти не встала,
Та здій корови, що від батька пригнала.
Що не скошена зеленая діброва.
Знайшла косарів сто двайцять ще й чотири,
Щоб викосили всі гори, ще й долини.
Косарі косять, а вітрець повіває,
Шовкова трава на покіс полягає.
Шовкова трава на покіс полягає,
Багач на вдову частенько поглядає.
– Ой ти, богачу, не дивись на мене,
Немає волів і корів проти тебе.
– Я ж тебе, вдово, за воли не питаю,
Біле личенько, чорні брови кохаю.
– Не спитаєш ти, спитає твоя мати,
Буде волами все життя докоряти:
Ой встань, невістко, бодай же ти не встала,
Та здій корови, що від батька пригнала.
Внески: