Ой ти, дубочку кучерявий,
Ой, а хто ж тебе скучерявив?
Скучерявили густі лози, |
Підмили корінь дрібні сльози. | (2)

Скучерявили темні ночі,
Ой, зранили серце чорні очі.
Чорнії очі, пишна врода, |
Горда, горда мова, непогода. | (2)

Гордая мова — вітер зимний,
Вічна розлука — жаль нестримний.
Вже ж моє серце сохне, тане, |
Вже ж моя краса в'яне, в'яне. | (2)

Вже моя сила слабне, гнеться,
Вже мені весна не всміхнеться.
Падуть листочки зв'ялі, зв'ялі — |
От так і сам я впаду далі. | (2)

Решту красоти, решту сили
Поріжуть живо острі пили.
Острії пили, людська злоба, |
Стопче байдужість, як худоба. | (2)