Журилася попадя своєю бідою:
– Бідна ж моя головочко, що піп з бородою.

Приспів:
Ох, мені тяжко, ох, мені нудно,
Що піп з бородою, жити мені трудно!

Кличуть люди на хрестини, просять із ним сісти,
Як погляну на бороду, аж не можу їсти.

Забирає попадя кури та їндики,
– Запрягайте коні в сані – їду до владики!

Барилася попадя три дні у дорозі,
Приїхала до владики, стала у порозі.

Ой виходить та владика із своєй кімнати:
– За чим, за чим, попадя, хочу теє знати.

– Ой, владиченько, владико, змилуйся над нами,
Чого наші добродії ходять з бородами?

– Подивися ж, попаде, який я владика,
Яка в мене борода хороша й велика!

Ой ходи но, попаде, до мої кімнати,
Скільки там єсть попів, то всі бородаті.

Як не будеш, попаде, та попа любити,
Велю тобі у сім пасом воду освятити!

Ой як став піп попаді та воду святити,
Присягалась, заклялась, що буде любити.
То ж мені любе, то ж мені миле
Попове кропило – любити навчило!