Жен воли, жен, бо білий ден,
Жен воли до лясу, там ся ти напасут,
Жен воли, жен!

А ци я пес, же мя не хцеш,
За тоти дукати, куплю си не таку,
Яка ти днес.

Яничко-пес, до кута влез,
Ганичка плакала, ручками ламала:
Чого-с там влєз?

На горі пняк, під гором так,
А г’ воді рибочка, верх води – Ганичка,
Ку ній би-м рад.