Заклі я била маленька,
Колисала мя мамонька,

Приспів:
Гов-гов, гов-гов, гоя-гоя,
Головонька бідна моя!

Тепер же я уж велика,
Треба би мі чоловіка.

В загородці цвітки в’ються,
А за мною хлопці б’ються.

Не бийтеся, нема за що,
Хоць я гарна, та ледащо.

Заклі я ся не видала,
Жадной біди я не знала.

А тепер я біду знаю,
Позно лягам, скоро встаю.

Хижу мести, сіни мести
І за плугом їсти нести.

В пєцу палю і квас місю,
Дитя плаче, я колишу.

Ніж дитину покормила,
Кура миску загубила.

А муж ходить, подудрює,
Танець з кийом обіцює.

Ніж я била молодиця,
Ціловали хлопці в лиця,

А тепер я стара баба,
Не цілують, хоц би-м рада!