Задумала вража баба та й забагатіти:
Підсипала куріпочку, щоб вивела діти.

Як пішлося вражій бабі на біду, на горе:
Вилупила куріпочка усіх тільки троє.

Як погнала бабусенька куріпочку пасти,
Сама сіла під тиночком кужелицю прясти.

Ой хмариться, туманиться, став дощ накрапати,
Стара баба куріп’яток в хату заганяти.

А ще в хату не загнала – вже двоє стоптала,
Назад трішки повернулась – на третє спіткнулась.

Як приїхав дід із лісу, став баби питати:
– Що се наших, бабусенько, курчат не видати?

– Ой не видно, дідусеньку, вже й не видно буде;
Як погнала я їх пасти, наврочили люди.

Як вихватив старий дід із воза притику,
Побив бабі, помолов і спину, і пику.

– Бодай тобі, вражий діду, голова облізла,
Як ти мене понівечив, що й на піч не злізла.

– Бодай тобі, вражий діду, права рука всохла,
Як ти мене понівечив, що трохи не здохла.