Єще вчора ізвечора люлька ся курила,
Та як впала із припічка – на землю ся збила.

Та пішов я на торг, на торг люльку купувати,
Люлька була дорогая, не міг сторгувати.

А дівчина чорнобрива яйці продавала,
А я єї просив, просив, щоби сторгувала.

Закурив я файку-люльку, пішов на зальоти,
Приходжу я до їдної – замкнені вороти.

Приходжу я до другої, а друга ся дує,
Я голову під шапчину: "Най ти мать мордує".

Прийшов же я до третьої через перелази,
Якийсь дурень мене свиснув щось зо штири рази.

– А ти, дурню, чого бієш, чого не питаєш?
А він мене єще раз: "Чому не втікаєш?"

Та й зачав я утікати без чужі городи,
Замотався в гарбузиння та й наробив шкоди.

Зачали мя позивати, до суду писати,
Та й я мусів штани драти, гарбузи латати.

А я один залатаю, а другий зашию,
А третій вже не змагаю, бо б’ють пани в шию.