Як захотів мужичок міщаночку взяти,
Та зробив їй новий серп, та щоб пішла жати. (2)

– А я зроду не жала і жати не буду,
Напни мені халабуду, я лежати буду! (2)

Ой ти знав, нащо брав міщаночку з міста,
Я не їла і не буду гречаного кіста! (2)

Як пішов мужичок у поле й орати,
Його жінка чорнобривка – у шинок гуляти. (2)

Оре, оре мужичок, на шлях поглядає.
Чужі жінки обід несуть, а його немає! (2)

Іде з поля мужичок та постогнуючи,
Його жінка з шинку йде та й вигукуючи! (2)

Як прийшов мужичок, сів та й оддихає,
Його жінка серед хати ногами махає. (2)

– Ой здорова, моя мила, ой що ти робила?
Чи ти мені вечеряти борщу наварила? (2)

– Ой ти був у полі, а я була в місті,
Яка ж тобі вража мати зготовила б їсти? (2)

На полиці лежить сухар миша не доїла,
А під лавкою капуста та вже й побіліла!
Четвертая неділенька, як вона й кипіла!

Ой мій милий, милесенький, ввольни ж мою волю
Та поскачи гайдука та й передо мною! (2)

Дурний мужичище узявсь у бочище:
– Подивися, моя мила, який гайдучище! (2)

– Дивітеся, добрі люди, йа що з того буде?
Як я свого мужика та навчила гайдука. (2)

Не пивши, не ївши скаче іздурівши!
Била жінка мужика, пішла й позивати,
Присудили мужика ще й жінку прохати. (2)

Стоїть мужик у порога та й шапочку знявши,
А перед ним його мила ще й у боки взявши.
Отак воно усім бува, а хто жінок слуха! (2)