Як послала мене мати
Ярового жита жати,
А я жита не жала,
В борозеньці лежала.

Та їхали чужі женці,
Найшли мене в борозеньці:
– Встань, дівчино, не лежи,
Боже тобі поможи!

– Ох ви, женці – чужі женці,
Та не кажіть моїй неньці,
Та не кажіть моїй неньці,
Що лежала в борозеньці.

Я лежала – не лежала,
І снопика не нажала,
І снопика не нажала,
І копи не наклала.