Як піду я й понад лугом, (Гей!),
Оре милий своїм плугом.

Оре милий ще й гукає (Гей!),
Чужа жінка поганяє.

Як понесу я милому їсти (Гей!),
Чи не звелить мені сісти?

А мій милий наївся, напився (Гей!),
На борозду похилився.

– Чого лежиш, чого не ореш (Гей!),
Чого мене не говориш?

– А я лежу та й думаю (Гей!),
Не до любві жінку маю.

– Не вилезли тобі очі (Гей!),
Не сватав ти мене вночі.

А сватав ти мене удень (Гей!),
Розпитав би старих людей.

А в нас люди не татари (Гей!),
Вони б тобі розказали.

Який тобі дурак винний (Гей!),
Що родився чорнобривий?

А я руса родилася (Гей!),
Чорнявому судилася.

А я руса приберуся (Гей!),
На чорнявих не дивлюся.

– А я брови в сажу вмажу (Гей!),
Чорнявого переважу.

– А я брови пидмалюю (Гей!),
Чорнявого поцілую.