Я в середу родилася,
Кажуть люди – горе.
Не піду я за старого, –
Бо борода коле.

А піду я за такого,
Що сіються вуса.
Він до мене кивне-моргне,
А я засміюся.

Мела хату, мела сіни
Та й засміялася.
Вийшла мати воду брати,
Та й догадалася.

– Знаю, доню, знаю, доню,
Чого ти смієшся.
Полюбила козаченька
Та й не признаєшся!

– Тобі, мати, не питати –
Мені не казати.
Як набрала повні відра,
То іди до хати.

– Люби, доню, люби, доню,
Та й остерігайся,
Щоб той козак молоденький
Та й не насміявся.