Я колгоспна робітниця,
Роботи боюся,
Як побачу бригадира –
В кущі ховаюся.

Ой сиділа я в кущах,
Пішли люди в поле.
Пока вилізла з кущів,
Осталася гола.

А хто ж мені тому винний,
Що ж бо я лінива?
Вшию халат з полотна
Та й буду ходила.

Вшию халат з полотна
Та й не оберуся;
Візьму сумку під пахву,
По селі пройдуся.

Ой ішла я дорогою,
Всі повибігали:
Чи дохторка, чи сестра?..
Мене не впізнали.

Хто дивився надворі,
Хто дивився з хати:
Чи дохторка, чи сестра
В білому халаті?

А хто біжить дорогою,
А хто біжить навпрошки:
– Чи є в тебе, дохторочко,
Від голови порошки?

Оглянулась сюда-туда –
Кругом мене діти.
Ой, халате ж мій, халате,
Де тебе подіти?

Ой, халате ж мій, халате,
Де тебе подіти?
Що я маю через тебе
Такий стид терпіти.