Відколи я уродився,
Тільки в трьох я улюбився:
Любив Ганусю, Катерину
І Тетяну чорнобриву!
Ой не так мені дівиці,
Як ті вражі молодиці,
Люблять мене і кохають
Ще й до того серце мають.
Ой піду ж я до криниці,
Аж там стоять молодиці:
Одна стоїть, бере воду,
Подивлюсь на її вроду!
– Ой дай мені води пити!
Не жаль гарну й зачепити.
Там-то люба, там-то мила
Ще й до того чорнобрива!
Ой піду я на ярмарок,
Аж там стоїть юрма дівок:
То чорнява, то білява,
На котору гляну, то все брава!