Видавала мене мати за діда старого
Та казала шанувати так, як молодого.

Та я єго, моя мамко, шаную, шаную,
До лавиці присилила, кропивов годую.

До лавиці присилила, щоб він не урвався,
А під ноги грані кладу, аби зогрівався.

А під ноги грані кладу, щоби він зогрівся,
А у личко витинаю, щоби червонівся.

Та не знаю, моя мамко, що му постелити,
Два камені узголови, третім навалити.

Та не знаю, моя мамко, як з ним лічи спати,
Бербенишу прикотити, сама йти гуляти.

Та не знаю, моя мамко, що му ізварити,
Капусточки з червочками, попелом підбити.

Та, Господи милосердний, озьми з діда душу,
Та понеси у гаєчок, та завіш на грушу.

Буде вітер повівати, душев телепати,
Буде старий пам’ятати, як молоду брати.