В місяці іюлі випала пороша,
Тим дід бабу полюбив, що баба хороша!

Взяв дід бабу за рученьку та й повів в садочок:
– Сідай отут, моя бабко, маковий цвіточок!

Взяв дід бабу за рученьку та й повів в світлицю,
Поважає старий бабу, як би й молодицю!

Взяв дід бабу за рученьку, став пильно дивиться,
Приглядався бабі в зуби, аж баба й не годиться!

Взяв дід бабу за рученьку та й повів до броду,
Взвівши ж її на місточок, зопхнув к дідьку в воду!

– Отут, бабко моя мила, в гріхах своїх кайся,
Тут водиця холодненька, трошки покупайся!

Стала баба винурять, а дід зверху києм,
Дотіль баба булькотала, покіль не пропала!