– Ти думаєш, дурню,
Що я тебе люблю,
А я тебе, дурню,
Словами голублю.

Ти думаєш, дурню,
Що я тебе кличу,
А я тобі, дурню,
Крізь тин дулі тичу.

– Чому не казала,
Як гостинці брала?
Чому мене, молодого,
Тоді закликала?

– Дурний давав, дурний давав.
А розумна брала,
Тепер тобі, дуракові,
Сім дуль показала.

Діжди, дурню, до осені,
Як вродять кислиці,
Куплю мірку за копійку –
Оддам за гостинці.