Тече вода каламутна.
"Мила моя, чом ти смутна?"
"Я не смутна, я сердита:
Через тебе була бита.

Била мене мати зночі
За Йванкові карі очі,
Ще й казала – буде бити,
Щоб Іванка не любити.

А я Йванка так шаную,
Де зустріну, там цілую,
Ой Іванку, серце моє,
Нема таких, як ми двоє!

Мамко моя солоденька,
І ти була молоденька,
Ти ходила так за батьком,
Як я тепер за Іванком.

Тобі було добре, мати,
Серед своїх вибирати:
Ти любила мого батька,–
Я люблю чужого Йванка.

Ой якби ми водно жили,
Нам би люди завиділи,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані".

Тече вода коло села,
А дівчина вже весела:
Любилися, кохалися –
Через рочок побралися.

"Тече вода коло млина,
Мамко моя, я не винна,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані".