Талавирі-вирі-вирі-вирі,
Та як пас я штирі*-бирі,
Сімсот ще й чотири,
Та вона мені по глечику молока несила,
Та по коряку сиру.
Та як зійду на могилу,
Та прокину сірячину,
Та ляжу трохи спочину.
А чи спав, чи не спав,
Четвертого дня вранці встав!
А чи їв, чи не їв,
Троє хліба ззів!
Та нема ж моєй штирі-бирі,
Сімсот ще й чотири!
Як пішов я лугами та берегами –
Шукати своєй штирі-бирі,
Сімсот ще й чотири.
Ой я ж думав, що то біліють овечки,
Аж то мій хазяїн та й насіяв гречки.
Ой я ж думав, що то баранці, баранці,
Аж то мого хазяїна кабанці, кабанці.
Ой я ж думав, що то вітер шумить,
Аж то мій хазяїн на сивім коню біжить.
Та запахли мені гарячії книші...
Я ж думав, що то гарячії книші,
Аж то мій хазяїн запарив на мене бичі.
Як узяв мене тими книшами годувати,
Як узяв мене тими бичами потягати,
Бив-бив,
Десятого не добив,
Та й той коло мене положив!
Ой орлику-братику,
Ти високо літаєш,
Ти далеко видаєш,
Чи не бачив ти моєї штирі-бирі,
Сімсот ще й чотири?
Аж там твої штирі-бирі,
Сімсот ще й чотири,
Та й погнав вовчик сіренький...
Та в теї нема ноги,
В теї голови,
А в теї хвоста,
Та цап напирає,
А Сірко підганяє,
А сучка Маштучка припиняє...
Найшов вівці! (3)