Та була в мене жінка,
Та була в мене любка,
Та послала мене в ліс,
Щоб я її дров приніс.

Та дала ж вона сокирку,
Та дала ж мені тупую,
Щоб я утомився,
В лісі забарився.

А Бог мені погодив,
Я сокирку поломив.
Таки-м не барився,
Додому прибився.

– Добрий вечір, жінко,
Добривечір, любко,
Таки ж буду ночувати
З тобою, голубко!

Та була в мене жінка,
Та була в мене любка,
Та послала мене в ліс,
Щоб я її дров привіз.

Та дала ж мені конячку,
Та дала ж мені лядащу,
Щоб я опізнився,
В лісі забарився.

А Бог мені погодив,–
Вовк конячку задушив.
Таки-м не барився,
Додому прибився.

– Добривечір, жінко,
Добривечір, любко,
Таки ж буду ночувати
З тобою, голубко!