Служив козак при війську,
Мав років двадцять три,
Любив він дівчиноньку
І з сиром пироги.
Чи з сиром, чи без сиру,
Чи з білої муки,
Чи теплі, чи холодні,–
Аби лиш пироги!

Гей, чула, чула, чула,
Гей, чула, чула ти,
Чи теплі, чи холодні,–
Аби лиш пироги!

Ішов козак над Саном,
Квітучі береги,
Надибав там дівчину,
Що несла пироги.
– Дівчино, дівчинонько,
Чи знаєш мої сни?
Чи знаєш, що я люблю
Із сиром пироги?

Дівчина як почула
Козацькі мрії-сни,
То запросила хлопця
На теплі пироги.
Пішли вони до лісу
Та й сіли, як могли.
Вона його цілує,
А він їсть пироги!

І раптом, як на лихо,
Напали вороги,
Забрали дівчиноньку,
А з нею пироги.
Як крикне козаченько:
– Побійтеся біди!
Берете дівчиноньку –
Оставте пироги!

Козак мав довгі ноги,
Нагнав він ворогів,
Відбив він дівчиноньку
Й макітру пирогів.
А потім козаченька
До шлюбу повели.
Тепер він має жінку
І з сиром пироги!