Поза гаєм, поза лугом
Там мій милий оре плугом.

Оре милий та й гукає,
Сірі воли поганяє.

Ой понесу йому їсти,
Чи не скаже мені сісти.

І наївся, і напився,
Ще й по ріллі покотився.

– Чого лежиш, чом не ореш,
Чом до мене не говориш?

– А я лежу та й думаю,
Не до мислі жінку маю.

– Який тобі дідько винен,
Що хороший, чорнобривий.

А я руда родилася,
Чорнявому судилася.

Не вилізли тобі очі,
Не сватати було б вночі.

Було б сватать мене вдень,
Розпитать добрих людей.

У нас люде – не татари,
Вони б тобі розказали,

Чи питуха, чи їдуха,
Чи до людей говоруха.

Я й питуха, я й їдуха,
І до людей говоруха.

Я й до плуга, я й до рала,
Я й до шинку боса драла.