Пішов чумак у дорогу, а чумачка дома:
– Як піду я та до школи купувати солі.
Аж там дячок молоденький та малює брови.
– Годі, дячку молоденький, а брів малювати,
Прийди, серце, до Марусі нічку ночувати.
Прийди, серце, до Марусі, прийди й не барися.
– Прийду, серце, Марусино, прийду й не журися.
Прийшов дячок, прийшов дячок, прийшов, не барився,
На той же час, на то время чумак нагодився.
Ой не вспіла Марусина воріт одчинити,
Стала ж тому чумакові правду говорити:
– Чи не будеш, чумаченьку, лаяти й ругати,–
Підмовила собі дячка нічку ночувати.
– Підмовила, Марусино, лягай із ним спати,
Я пожену в глибокий яр волів напувати,
Вирубаю там дубину дяка шанувати.