Пішла Гандзя по буряки,
А за нею два козаки.
А попович попереду:
– Чекай, Гандзю, куплю меду!
– Вина-меду я не п’ю,
Поповича не люблю;
А я люблю Степана,
Що похожий на пана.
Ой кивну я карим оком,
Степан ходить поза током.
Підіть мені приведіть,
Коло мене посадіть.
І свиточка білесенька,
Пригортає злегесенька!
Там-то хлопець, там-то жвавий,
Як виросте – буде бравий!
Як виросте, ожениться
І розуму набереться!
– Там-то Гандзя, там-то гожа,
Пристойная і пригожа.