Пішла баба на гриби, а дід на підпеньки,
Баба свої посушила, дід поніс до Ксеньки.

Баба свої посушила, борщу наварила
Та й ще свого дідунейка на борщ запросила.

А дід борщик посербує та й все бабку хвалить:
– Ото моя бабунейка добрий борщик варить.

Та якби ти, бабунейко, мої мислі знала,
Та пішла би на лотоки та й там ся скупала.

Пішла баба на лотоки, ноги замочила,
А дід бабу стукнув ззаду, баба ся втопила.

Ой іде дід додомойку та й в долоні плеще,
Оглянувся позад себе – баба воду хлепче.

Ой справив дід весіллячко та й в долоні ріже,
Оглянувся позад себе – баба з води лізе.

– Нащо тобі, дідунейку, тепер ся женити?
Я ся добре викупала, лиш би ся любити!