Ой як мав я двадцять літ,
Зав’язали мені світ.
Взяв я собі вдовицю –
Стару бабу Марисю.

Стара баба Марися
Ніц не робить – свариться:
– Неси води, неси дров,
Бо я хора, ти – здоров!

Ой коби ми до тепла,
Бо вже стара допекла,
Всучу я їй мотузок
Та й поведу на торжок.

– Купіть, купіть – дуже красне
Нема зубів, одні ясна!
Купці ходять оглядають,
Бо вже бабу добре знають.

Баба каже: "Хочу пити!"
Купив я їй оковити.
Як ся баба напила,
То й ногами протягла.

– Слава ж тобі, Йсусе Христе,
Не буде ня баба гризти,
Слава ж тобі, святий царю,
Що вже баба на цвинтарю.

А я бабу поховав,
Ще й ногами притоптав:
– Лежи, лежи, бабусю,
Я вже маю Ганусю!