Ой внадився котик до чужого сала,
Ходив він до него, доки сала стало.
А чоловік уважає,
Щось ту котик надбігає.
Чатує на нього,–
Вже сала не много.

– Той-то котик ходить, що дві нозі має,
Той-то до моєго сала прибуває.
Ти то ходиш по затінку,
Намовляєш мою жінку,
Підеш, коте, пасти,
Не бувай у Насти.

– Пусти ж мене, пане, пусти ж, мій гетьмане,
Буду Бога молить, доки тебе стане.
І доріжки забувати,
В твої жінки не бувати,
Пусти ж мі додому,
Не чини сорому.

– Повідають люди, що ти пан хороший,
Маєш всего досить, по достаток грошей,
Мусиш тутки позношати,
В мої жінки не бувати.
Підеш, коте, пасти,
Не бувай у Насти.

– Хоть ти мене пустиш, хочеш о тім знати,
Як я в тебе бував, ще буду бувати.
Вшак же твоя жінка знає,
Що мене вірно кохає.
Прийду я потому,
Як не будеш вдому.