Ой в Києві на базарі (2)
Жінки мужів продавали.

Приспів:
Ой так до ладу,
Ой так буде ладно,
А як буде до ладу,
То й я свого поведу,
Ой так до ладу,
Ой так буде ладно!

Взяла його налигала, (2)
До терниці прив’язала.

Сама стала, подумала:
Чи мені його продати,
Чи за коня проміняти?

Мені з кіньми не водиться,
Мені з грішми не носиться,
Мені милий знадобиться.

Він насіє, наоре,
Він накосить, погребе,
Він до роду поведе.

А у мене рід багатий, (2)
Будуть мене частувати.

Будуть повні наливати, (2)
А я буду випивати.

Як піду я під свекрову хату, (2)
Подивлюся, що свекорко робе.

А свекруха вечеряти варе, (2)
А свекорко дубиноньку паре.

Товсту, довгу, сукувату (2)
Та на мою спину, на пинякувату.

А мій милий дитину колише:
– Ану, люлі, мале дитя, спати,
Пішла мати до роду гуляти.