Ой у полі криниченька,
Гоп-чуда-руда-да,
Там холодна водиченька,
Ой-йа, йа.

Там Романцьо воли пасе,
Катерина воду несе,

Став Романцьо жартувати –
З відра воду виливати.

– Ой ти, Роман, Романочку,
Не лий води на сорочку,
(Пусти мене додомочку),

Бо лихую мамцю маю –
Буде бити, добре знаю.

Буде бити ще й карати,
Ще й шельмою називати:

– Де ти, шельмо, барилася,
Що й вечеря кисла стала?

– Налетіли гуси з броду,
Сколотили в річці воду.

Налетіли лебеденці –
Сколотили й у відерці.

Там я, мамцю, простояла,
Покіль вода чиста стала.

– Брешеш, доню, ще й смієшся,
Ти з Романом кохаєшся.