– Ой той мене пече, ріже,
Що не люблю, а він лізе!
Ой той мене пориває,
Що чорнії брови має.

Ой той мені до душі,
Що приходить в кожусі,
Ой той мені сподобавсь,
Що ґудзями обсипавсь.

– Ой збився з пантелику,
Що посватав невелику!
Ой жаль мені буде,
Не пораяли люде!

– Не сватати було вночі,
Не вилізли тобі очі,
Ой сватать було вдень,
Розпитавшись у людей.

Ой то ж люди – не татари,
Вони б тобі розказали:
Чи хороша, чи вродлива,
Чи багата, чи щаслива?

Ой жаль превеликий,
Що губатий та сердитий,
Ой жаль – не вернеться,
Що губатий да й сердиться.