Ой стояла на камені, моргала на мене:
– Прийди, прийди, жвавий хлопче, звечора до мене.

Прийди, прийди, жвавий хлопче, звечора, не пізно
Та й посидиш біля мене, заки не завізно.

Прийди, прийди, жвавий хлопче, я за тобов гину,
А я свого старенького пішлю по калину.

Пішов старий, бородатий калину рубати,
Я хлопчину за ручину та й ввела до хати.

Поглянула я в віконце, а калину видко:
– Тікай, тікай, жвавий хлопче, на дорогу швидко.

Ой глянула я в віконце – старий на подвір’ю.
– Головонько моя бідна, де я тя подію?

Сховаю тя, жвавий хлопче, під білу перину,
Сама ляжу поверх тебе та скажу, що гину.

Ввійшов старий, бородатий з калинов до хати,
Як стояла, та й так впала, почала стогнати.

– Ой йди, старий, бородатий, питай мені меду,
Бо я така дуже хора – голови не зведу.

Пішов старий, бородатий, за медом шукати,
Я хлопчину за ручину та й вивела з хати.

А я, хлопець молоденький, в свого батька вдався,
Низом-низом попід лози, в коноплі сховався.