Ой скажи ми, товаришу, мій ти рідний брате,
Коли будем вже до лиха собі дівку брати?
Ой на горі гарбузи, на долині дині,
Котра дівка язиката – не буде ґаздині.

Залицявся Гнат до Єви, Пилип до Палагни,
Ой і мене щось серденько до дівчини тягне.
Добрі груші, добрі сливи, найкращі горіхи,
Нема життя самітному, бо нема потіхи.

Ой да дана, дана, дана, ой та туду, туду,
Я про тебе, білявино, нігди не забуду.
Як мене до войська брали, то я дуже плакав,
А хто буде через плоти до дівчини скакав.