Ой що ж то за шум
Учинився,
Що комарик та й на мусі
Оженився!

Та взяв собі жінку
Невеличку,
Що не вміє шити-прясти
Чоловічку.

Що не вміє шити-прясти,
Ні варити,
Що не вміє з комариком
Добре жити.

Полетів же комар
В чисте поле,
В чистеє поле,
В зелену діброву.

Ой сів же комар
На дубочку,
Звісив свої ніженьки
По листочку.

Де взялася
Шура-буря,
Вона ж того комарика
З дуба здула.

Ой упав же комар
На помості,
Потрощив, поломив
Ребра й кості.

Прилетіла муха
Жалкувати:
"Ой де ж тебе, комарику,
Поховати?"

"Поховай ти мене
В чистім полі,
Та й висип мені
Високу могилу!

Туди будуть хлопці
Ізбиратись,
З комаревої могили
Чудуватись.

Ой що ж то лежить
За покійник?
Ой чи цар, чи гетьман,
Чи полковник?

І не цар, не гетьман,
Не полковник,
А то ж мухи-зеленухи
Полюбовник!"