Ой що ж то за шум
Учинився.
То невдаха наш Іван
Оженився.

Та й узяв собі жінку
Невеличку,
Не по розуму узяв,
А по личку.

Глянеш збоку – ніби пара
Непогана.
Іван – гарний чоловік,
А Мар’яна?!

Вража жінка, ніби грець
Її вдарив.
Каже людям: "Мені Жан
Не до пари".

Бач, винить вона за те
Чоловіка,
Що не зве її Іван
"Мариніка".

Хоч провчилася вона
Десять років,
Та довчилась, що тепер –
Лежебока.

Маже губи, смика брови,
Чорнить вії,
Приготовити обід
Не уміє.

Вузьке плаття, чорні п’ятки
Все по моді,
Як опудало в коноплях
На городі.

Щоб не стрілись ви з бідою,
Чоловіки,
Обминайте отаких
"Мариніке"!