Ой що ж ми будемо,
Браття, робити,
Що пішов наш батюшка
В корчму пити?
Взяв собі Купріяна,
Грицька, Трохима й Дем’яна,
Максима й Паруню
Іще й Терешка.
А взяли вони собі півкварти
І більше не хоче
Жид набор дати.
Вража його бери мати,
Що не хоче набор дати!
Мені люди винуваті,
Та далеко йти до хати,–
Я йому разом заплатю!
Та там збиралися
Та все дворячки, –
То ж не прості люде –
Все реміснички:
То гончарі, то снісарі,
То винники, то мідники, то малярі
Винокури, пивовари, то ковалі.
Купріян – цехмістром
Над соломою.
Біжить Ляна Стрипіяна,
Страшить батька Купріяна,
Бо мамуня іде.
Один каже: "Буде лихо",
Другий каже: "Сидім тихо",
Третій каже: "Не біймося,
На горищі іскриймося",
А Купріян каже:
"Якось там буде".