Ой сапала буряки під зеленим дубом,
Полюбила бригадира з кучерявим чубом.

– Прийди, прийди, бригадире, до мене додому,
Бо мій милий чорнобривий пішов у дорогу.

Прийди, прийди, бригадире,– вечеря зварена:
Вареники і горілка і курка печена.

Ой як прийшов бригадир та й не розглянувся,
А мій милий чорнобривий з дороги вернувся.

– Бригадире, бригадире, де я тя подію?
Вже мій милий чорнобривий ходить по подвір’ю.

Бригадире, бригадире, сідай у куточку,
А я скажу миленькому – підсипала квочку.

Прийшов милий та й до хати, почав розглядати:
– Чи варила, чи топила – давай вечеряти!

– Не варила, не топила, і так в хаті гаряче,
Підсипала білу квочку, мабуть, з хати утече.

– Ой ти, моя жінко мила, іди добре перевір:
По-твоєму – біла квочка, по-моєму – бригадир.

Взяв чоловік та й пасок за обидва кінці –
Досталося бригадиру, досталося й жінці.