Ой попадя молоденька,
Чорнобрива і гарненька,
І товстенька, і кругленька,
І роточок, і носочок,
І зубоньки, і губоньки,
І очиці, і бровиці:
Кругом, кругом, кругом гарна,
І ще й зовуть її Ганна.
Попа вона не злюбила,
Трохи його не згубила;
З москалями обізналась,
На коліна їм сажалась.
Вони ж її обнімали,
Обнімавши, цілували
І в губоньки, і в зубоньки,
І в очиці, і в бровиці.
Як піп застав, то й посвистав,
І так її казати став:
– Ой попаде, що хоч роби,
Тільки мене, попа, люби,
Мене, попа з бородою,
Та й не будеш із бідою.
Бо як не будеш любити,
То не будеш довго й жити.
Як почну я шанувати,
Тоді будеш мене знати
І бороду почитати.