Ой поїхав Охрім за Вільну по хміль,
Та не купив хмелю, та купив ячменю,
За цілих сім кіп тільки ізо жменю.
– Тьфу, пек його,– каже,– ма, як я торгувався!
Не їхав додому, бо жінки боявся,
Та поїхав же він та до тещі в гості.
Теща зятя та й пришанувала –
Дубовим прачем опанувала.
– Оце тобі, зятю, оце тобі плата –
Посеред спини синяя лата!
– Ой спасибі, тещенько,
Ой спасибі, матінко,
Як жив буду, то вже не забуду,
А ще ж побачу, то ласкою оддячу!
Як побіг же зять од тещі втікать –
Не попав же він, куди люди ходять,
А попав, куди гуси лазять.
Як прибіг же він од тещі додому,
То зарізав курицю-квочку
Та насолив м’яса та цілую бочку:
Наверх неповна, а в дні зовсім нема нічого,
Та все ж то для тещі ласкавої, для привітливої;
А заколов комара та наклав сала,
А зарізав муху та начинив ковбас –
Все ж для тещі ласкавої, для привітливої;
А солому січе та пироги пече,
А сіно смажить та пироги маже(ть),
І гов’ядину варить, і пироги парить –
Та все ж для тещі – неласкавої, непривітливої.
Пішов зять тещу в гості звать:
– Прошу тебе, тещенько, до себе в гості,
До себе в гості на холозію.
Не в який то день – на святу неділю.
– Що рада б, зятю, до тебе в гості,
Так ні в чому піти ще й ні в чім поїхать:
Муж – у громаді, а кобила – в стаді,
Дуга в лісі, а хомут – у стрісі,
Юповця – у кравця, черевички – у шевця,
А платок – у краму, хто купить, то тему.
– Прийди, теще, в вишневий садочок,
Вирви собі лопушину
Та принеси собі фартушину.
Та пішла у вишневий садочок,
Вирвала три лопушини
Й пошила спідничку й фартушину.
Прибралась й прикукобилась,
Общупується й осмотрюється,
Сама собі удивляється,
Що хмелиною підперезалась.
– Тьфу, пек його,– каже,– ма,
Як я прибралась!
Прийшла теща до зятя в гості.
Посадив зять тещу хороше на лавці:
До стіни очима, а на хату плечима,
Щоб моя теща мухи лічила.
Налічила теща тисячу й двісті!
– От тепер уже тещі пора дать їсти!
Давав зять тещі первую потравку:
Взяв за ноги тещу да мордою об лавку.
Сорока "че-че-че", а зять тещу січе
Тонесеньким дубцем, оглоблею кінцем:
– Оце тобі, теще, і пива корець,
І оглоблі кінець.
Тепер, теще, хоть сядь та й плач –
Оце тобі, матінко, за дубовий прач!
Ви, хлопці-молодці, підіть у лісочок,
Наберіте зілля тещі од похмілля,
І дубиночки, і клениночки,
І ще молодої шипшиночки.
Зятя вже теща та й не дожидала,
Да в вікно-двері пані показала,
Половина вбігла, половина надворі.
– Ой ти, сину Грицю, та подай тупицю
Проклятій тещі натесать гузицю!
Прибігла теща од зятя додому:
– Ой діточки, діточки,
Збирайте трісочки
Да топіте хату, нагрієм окропу
Да попаримо...,
Бо зятів медок очень-дуже солодок,
А зятнеє пиво в ноги вступило.
Оступітеся з печі, попарю ще плечі.
Сученька брехне – тещенька ізітхне:
– Ох мені лишенько,
Чи не зять знов іде?!
Хату зачиняйте, двері замикайте,
Проклятого зятя в хату не пускайте.
Що вітер загуде, теща дума – зять іде,
Що куриця кирхне, теща і крикне.