Ой плаче Гриць, плаче,
Під вікном стоячи.
Дівка Гриця питаєся:
– Чого, Грицю, плачеш?
Цить, Грицю, цить!

– Ой плачу я, плачу,
Бо до хати хочу.
Дівка Гриця полюбила
Та у хату упустила:
– Цить, Гриць, не плач!

Ой плаче Гриць, плаче,
В порогах стоячи,
Дівка Гриця питаєся,
– Чо’ ти, Грицю, плачеш?

– Ой плачу я, плачу,
Бо сідати хочу.
Дівка Гриця полюбила
Та за столи посадила:
– Цить, Гриць, не плач!

Ой плаче Гриць, плаче,
За столом сидячи,
Дівка Гриця питаєся:
– Чого, Грицю, плачеш?

– Ой плачу я, плачу,
Бо я спати хочу.
Дівка Гриця полюбила,
Білу постіль застелила:
– Спи, Грицю, не плач!

Ой плаче Гриць, плаче,
В постелі лежачи,
Дівка Гриця питаєся:
– Чого, Грицю, плачеш?

– Ой плачу я, плачу,
З тобов спати хочу.
Дівка Гриця полюбила
Та й до себе притулила:
– Цить, Грицю, не плач!