Ой піду я лугом тугом,
Там мій милий оре плугом,
Та сам оре, сам погонить,
Та й до мене не говорить.
Винесу я єму їсти,
Чей він скаже мені сісти,
Винесу я єму пити,
Чей він буде говорити.
Ой наївси та напивси
Та й на мене не дививси,
Та й на мене не дививси,
Лиш сів на плуг, зажуривси.
– А хто ж тобі винен, милий,
Що ти красний, чорнобривий.
А я руда вродила-м си,
Таки тобі судила-м си.