Ой піду я до церковці, стану край порога,
Піп на мене поглядає – гарна, чорноброва.

– Попаденьку, попаденьку, щось маю казати,
Ой чи можна опріч мужа іншого кохати?

– Молодая молодице, що мені до того?
Як ти хочеш інших мати, кохай мя самого.

– Попаденьку, попаденьку, я нині в сповіді.
Попаденько їй говорить: "Прийдеш по обіді".

– Чоловіче, чоловіче, лягай собі спати,
А я піду до попа пшениченьку жати.

Не нажала пшениченьки, лиш тільки півкопи,
Піп киває і моргає: "Ходімо до шопи".