Ой не знала баба, чим забагатіти,
Та купила куриночку, щоб вивела діти.
Як пішлося старій бабі на біду, на горе,
Ой вивела куриночка куренятів троє.

Ой погнала бабусенька куренята пасти,
Сама сіла під тином кужелицю прясти.
Ой хмариться, туманиться, став дощ накрапати,
Пора тобі, вража бабо, куренята гнати.

Та ще й не догнала – уже двоє стоптала,
Назад повернулась – на третє спіткнулась.
Сидить тая бабусенька та й голову скребче,
Куриночка під полом сама собі шепче:

– Скреби, скреби, вража бабо, головоньку тихо,
Як приїде дід із поля, буде тобі лихо.
Як приїхав дід із поля до нової хати,
Питається бабусеньки: "Ой де куренята?"

– Ой із наших куренят нічого не буде,
Як погнала пасти, підзорили люде.
Як схватив у воза новую притику,
Побив бабу і помолов і голову й пику.

– Бодай тобі, дідусеньку, права рука зсохла,
Що ти мене побив, що трохи не здохла.
Бодай тобі, дідусю, голова облізла,
Що ти мене так побив, що на піч не злізла.