Ой ішла дівчина
До броду по воду,
А над’їхав пан,
Розбив її збан.

Дівчина стала,
Над збаном плакала:
– Коли ти пан,
Заплати мені збан.

– Цить, дівча, не плач,
Я за збан тобі заплаць.
А я за твій збан
Сто червоних дам.

Дівчина не хотіла,
Червоних не брала,
Над збаном плакала:
– Збан же мій, збан,
Розбив тебе пан.

– Цить, дівча, не плач,
Я за збан тобі заплаць.
А я за твій збан
Коні з бричков дам.

Дівчина не хотіла,
Коні з бричков не брала,
За збаном плакала:
– Збан же мій, збан,
Розбив тебе пан.

– Цить, дівча, не плач,
Я за збан тобі заплаць.
А я за твій збан
Хіба піду сам.

Дівчина стала,
В долоні сплескала:
– Тра-ра-ра, тра-ра-ра,
Тепер я виграла –
За дірявий збан
Дістав ми ся пан.