Ой ходила коло пліту –
Нема в світі над Микиту,
Як любила, любить буду,
Повік його не забуду!

Ой ходила коло млина –
Нема в світі над Данила,
Як любила, любить буду,
Повік його не забуду!

Пішла Гандзя в поле жати,
Забулася серпа взяти,
Хліб узяла, серп забула,
Таки Гандзя дома була.

Пішла Гандзя по буряки,
А за нею два дураки,
А попович попереду:
– Постій, Гандзю, куплю меду!

– Ой ти, Гандзю, що ти робиш?
За собою хлопців водиш!
– Ой якби ж я не водила,
То б косників не носила!

– Ой ти, Гандзю, що ти робиш?
За собою хлопців водиш,
За собою молодою
Водиш хлопців чередою!

– За тією вдовицею
Ходять хлопці копицею,
А за мною, молодою,
Ходять хлопці чередою!

– Ой ти, Гандзю милостива,
Чим ти брови намастила?
– Було трохи купервасу –
Намастила к сьому часу.

Намастила брови лоєм,
Щоб ходили хлопці роєм.
Ой ти, Гандзю кучерява,
З ким ти сю ніч ночувала?

– Під явором зелененьким
З козаченьком молоденьким.
– Ой дам тобі прочухана,
Щоб ти дома ночувала!..

– Ой ти, Гандзю кучерява,
Де ти цю ніч ночувала?
– Під хатою, під латою
З собакою кудлатою!

Через греблю Микитину
Ведуть Гандзю підтикану.
Кричить Гандзя, репетує,
Ніхто Гандзі не рятує.

Гандзю, Гандзю, триста мамі!
Через тебе був я в ямі.
Через тебе, високую,
Впав я в яму глибокую!