Ой гонила баба діда по студену воду,
Дала єму сорок буків та й два на дорогу.

Дала єму сорок буків, чотири додатку:
– Аби-с, діду, не повертав у чужую хатку!

А й каже дід, як із бабов стали си сварити:
– Підім-ко си, каже, бабко, на лотоки вмити.

Прийшла баба на лотоки, лише-м си схилила,
А дід забіг, бабу трутив, баба си втопила.

Прийшов дід додомочку, післав по горівку,
А сам пішов до багача по молоду дівку.

На сім боці при потоці клин дерево ріже,
Іде дідо із весілля – баба з води лізе.

Прийшов дід додомочку та сів собі в кутку:
– Нащо ж мені женитися, гіренький мій смутку!