– Ой, дівчино, люблю тебе,
Не їж хліба, возьму тебе.
Не їж хліба, не пий води,
Возьму тебе для вигоди.

Дурна дівка послухала,
Тиждень хліба й не нюхала.
Ой ні хліба, ні водиці,
Тільки сливки та кислиці.

Тоді йому відказала:
– Нехай не їсть твоя мама.
Нехай не їсть, не п’є води,
Держи її для вигоди.

А я знала, що сказати:
– Бийся в камінь головою,
Бийся в камінь головою,
Щоб я була за тобою.