Ой червоний бурячок, червоненька гичка;
Приходили кавалери – я ще невеличка.

Ой не бігай попід хату, песику біленький,
Та не давай мамі знати, що йде мій миленький.

Ти до мене не ходи, куций, коротенький,
Бо до мене ходить хлопець високий, тоненький.

Єк ти мене, милий, любиш, не кажи нікому,
Бо то люди порозносять, як вітер солому.

Пішов дід по гриби, баба по підпеньки;
Баба свої посушила, а дід з’їв сиренькі.

Ой вийду я на царину та й стану, та й стану:
Одна любка несе книш, а друга – сметану.

А я книш за ремень, а сметану вип’ю,
Одну любку поцілую, а на другу кліпну.