Ой була в мене жінка,
Да була в мене любка,
Та й послала вона мене
У ліс по дрова.

Та дала мені сокиру,
Та дала мені тупую,
Щоб я утомився,
В лісі забарився.

Бог мене погодив:
Я сокиру поломив,
Я не утомився,
В лісі не барився.

Та дала мені кобилу,
Та дала мені сліпую,
Щоб я заблудився,
В лісі забарився.

Бог мене погодив:
Вовк кобилу задавив,
Я не заблудився,
В лісі не барився.

Та дала мені хліба,
Та дала мені сухого,
Щоб я подавився,
В лісі забарився.

Бог мене погодив:
Хліб собака ухопив,
Я не подавився,
В лісі не барився.

– Ой ти, жінко моя,
Ой ти, любко моя,
Дай же мені вечеряти,
Коли ласка твоя.

– Стоїть миска під лавою
Із доброю поправою:
Що собаці-брехачу,
То і тобі, орачу.