Некованим возом пшеницю возити,
Не може той козак без дівчини жити.

– Як день, так ніч пече душу,
А до тебе ходить мушу
Пізно, нераненько,
Дівчино-серденько.
Пізно, нераненько,
Дівчино-серденько.

Ходив я до тебе пізненької ночі,
Носив я до тебе всілякії речі:

Носив мак,
Носив сир,
Носив сало,
Поки стало.
Тепер погадаю,
Що й собі не маю.
Тепер погадати,
Що за нього дати?

Тепер погадаю, що й собі не маю,
Тепер погадати, що за нього дати.

Те сало не пропало,
А той мак буде так,
А сир подарую,
А сам помандрую.
А сир подарую,
А сам помандрую.